24 серпня 2016 / Акцент

Спорт об’єднає Україну!

Спорт об’єднає Україну!

Дорогі друзі та читачі газети «Магістраль»! До вас звертається людина, яка колись, в силу життєвих обставин і різних перешкод, не хотіла займатися спортом, сприймаючи змагання лише як привід приємно провести час біля телевізора за переглядом найцікавіших спортивних баталій сьогодення. Та, на щастя, звідтоді багато що змінилося!

Тепер я дуже люблю спорт і охоче беру участь у змаганнях, що регулярно організовує та проводить моє рідне підприємство — філія «Магістральні нафтопроводи «Дружба» ПАТ «Укртранснафта» (керівник — Любомир Буняк). Хочу поділитися з вами моїми враженнями, вартими того, щоб називатися важливими.

Так сталося, що я став не просто свідком, а справжнім учасником однієї спортивної події в Україні, а саме: ІХ cпартакіади працівників ПАТ «Укрзалізниця» на честь 70-річчя з дня народження Георгія Миколайовича Кірпи у Харкові 5—7 серпня 2016 р. А потрапив туди завдяки коханій дружині, яка вже майже 10 років працює в управлінні Львівської дирекції залізничних перевезень у Дорожньому центрі стандартизації, метрології та сертифікації на посаді провідного інженера. Ліда ще з юності непогано грає в настільний теніс, і в липні 2016 р. вдало подолала відбіркові тури ІХ cпартакіади в цьому виді спорту. Я допомагав дружині готуватися до змагань. Ні, я не був її особистим тренером, радше постійним спаринг-партнером, під час тренувань з яким вона змогла пригадати багато що з того, чого вона навчилася в минулому.

А поїхав до Харкова, щоб підтримати свою половинку та всіх інших представників регіональної філії «Львівська залізниця».Те, що я побачив, було просто чудово! Давно вже не отримував стільки позитивних емоцій! Почну з прекрасної організації змагань, які проводились у спортивному комплексі «Локомотив» регіональної філії «Південна залізниця». Після оригінальної церемонії відкриття, на якій було проведено парад-представлення команд і яка супроводжувалася незабутнім світло-музичним шоу в українському національному колориті та феєрверком, розпочалися спортивні баталії.

Оскільки я мав підтримувати наших тенісистів, тож фізично не міг уболівати за своїх на всіх майданчиках. «Своїх»?.. Саме так, бо в ці дні душею я був залізничником, адже завжди з повагою ставився до людей цієї однієї з найважливіших професій.

Майже весь час я підтримував своїх у змаганнях з настільного тенісу так палко, що дехто із суперників попросив суддів, щоб вони заборонили заважати їм. На жаль, представники регіональної філії «Львівська залізниця» — майстер колії з Ужгородської дирекції залізничних перевезень Іван Біров та моя дружина — виступили не дуже вдало. Суперники були сильнішими. Та соромитися не було чого, бо наші спортсмени боролися до кінця. Я ще довго пам’ятатиму, як моя Ліда, програючи по сетах 0:2 представниці команди — господині змагань, зусиллям волі змогла переламати хід поєдинку, вигравши у підсумку 3:2, — і одержала «вольову» перемогу, яка є ще дорожчою, ніж просто перемога. Щодо інших видів спорту, то до скарбнички нагород представники регіональної філії «Львівська залізниця» зуміли принести «срібло» та «бронзу» з шашок і «бронзу» з шахів. Також здобули «бронзу» у змаганнях з армрестлінгу.

Та зараз перейду до головного, до того, що збагнув під час цих змагань та чим хочу поділитися з вами, дорогі друзі-читачі! У нас, на «Дружбі», я регулярно беру участь у різних змаганнях, але через те, що маю не дуже високий рівень власної гри, ще ніколи не брав участь у їх фінальній частині, тож поки що не мав можливості «схрестити ракетки» з кращими спортсменами інших філій ПАТ «Укртранснафта». Так чим же так зворушила мене, лишивши незабутній слід у душі, ІХ спартакіада залізничників України? А тим, що тут було справжнє братерство та єднання людей з різних куточків України!

У вільний від змагань час спортсмени спілкувалися, робили фото на пам’ять, багато учасників знайшли собі нових друзів. І не було важливо, якою мовою спілкувалися: українською чи російською. Всі прекрасно розуміли один одного. У величезній їдальні СК «Локомотив» під час обідів, на яких кожна команда сиділа за своїм столом, було прийнято, щоб команди вітали одна одну, бажаючи колегам-спортсменам успіху. А на церемонії закриття, яка була не менш захопливою, ніж відкриття, після закінчення нагородження призерів настав час справжнього братерства і єднання учасників змагань, коли ведучий запросив усі команди стати на п’єдестал пошани, оголосивши їх усіх переможцями! Після цього спортсмени обіймалися, щиро вітали один одного, вигукували гасла на честь команд-суперниць, робили фото на пам’ять…

І я відчув цей дух братерства і єдності, оскільки я теж вийшов на головний майданчик СК «Локомотив» до команди Львівської магістралі зробити фотографії її спортсменів, а також людей з інших команд, які вишикувалися поруч в одному строю. Як потім мені розповіли, наші хлопці і дівчата шукали мене очима на трибунах і дуже хотіли, щоб їхній «фан» вийшов до них і зробив фото на згадку про таку незабутню подію.

І скажу я вам наостанок, друзі, що моя особиста думка така — треба частіше проводити такі змагання. Бо вони об’єднують народ України!

 

 
Для додавання коментарiв Ви маєте бути зареєстрованi.
реєстрацiя | авторизацiя
 Квiтень 2017 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд
 
 
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
Яка рубрика в «Магістраль-експрес» Вам подобається найбільше?
Вікно у залізницю (19)
Розмова в купе (14)
Сканворд (8)
Особистість (2)

ZDSim.kiev.ua - Клуб железнодорожников ZDSim.kiev.ua - Клуб железнодорожников Залізничне перехрестя
 
Усі права захищено © 1992—2010 Редакція газети "Магiстраль"
За повного передруку матеріалу посилання на статтю обов'язкове.
За часткового передруку матеріалів сайту посилання на www.magistral-uz.com.ua обов'язкове.
Контакти: Тел./факс: 465-01-90, E-mail:magistral@uz.gov.ua